Вознесі́ння Госпо́днє (грец. Ἀνάληψις τοῦ Κυρίου, лат. Ascensio Domini) — у християнстві вознесіння Ісуса Христа на небо, яке відбулося через 40 днів після Воскресіння. Відзначається як велике свято, яке завжди припадає у четвер 40-го дня по Воскресінні. У Католицькій церкві має статус торжества. Останній день, коли вітаються «Христос воскрес!». Також у храмах ховають плащаницю. Інші назви — Вознесіння Ісуса Христа, Вознесіння Христове (лат. Ascensio Iesu), Вше́стя. Як пояснює Афанасій Великий, Вознесіння Спасителя означає обоження (грец. Θεοποιεῖσθαι) Його людської природи, яка стає невидимою для тілесного ока.[1][2]. Перемігши смерть, Христос почав нове життя у славі у Бога. Він перший долучився до цього стану, щоб приготувати місце Своїм святим; Він прийде знову і введе їх туди, щоб вони були з Ним навіки (Ін 14: 2).
The Ascension of Jesus (anglicized from the Vulgate Latin: ascensio Iesu, lit. 'ascent of Jesus') is Christian teaching that Christ physically departed from Earth by rising into Heaven, in the presence of eleven of his apostles.[1] According to the New Testament narrative, the Ascension occurred forty days after the resurrection.[1] In the Christian tradition, reflected in the major Christian creeds and confessional statements, God exalted Jesus after his death,[2][3] raising him from the dead and taking him to Heaven, where Jesus took his seat at the right hand of God.[4]

In Christian art, the ascending Jesus is often shown blessing an earthly group below him, signifying the entire Church.[5] The Feast of the Ascension is celebrated on the 40th day of Easter, always a Thursday;[4] the Orthodox tradition has a different calendar up to a month later than in the Western tradition, and while the Anglican Communion continues to observe the feast, many Protestant churches have abandoned the observance.[6][7]

In Islam, Jesus was neither crucified nor raised from the dead, and according to the Qur’an, he was rather saved by God and raised to Heaven.[8]
WIKI
#religimuz #chant #christian

свернуть