Автор: Антоніна Федюк
Декламує: Лілія Карабан


Зустрітись з смертю кожному прийдеться
Питання часу: Де? Чому? Коли?
Останній стук зупинить кожне серце
Життя покине тіло назавжди

А що по тому? Пустота? Темрява?
Кінець життя це шлях у нікуди?
Якби ж спитати тих що вже померли...
Та не дадуть нам відповідь гроби

Хтось каже смерть це вічний сон і крапка
А після неї чорне небуття
Тоді для чого жити, працювати?
Для чого плани, успіх і сім'я якщо і так нічого не чекає

Немає сенсу все що робиш ти
Виходить людство просто так зникає
Нема Творця... ти просто уяви, було ніщо
І раптом із нічимось, воно створило вибух

Просто шок... І без нічого все навкруг створилося, бурхливе море, риби і пісок
І надскладні природні елементи
Ще динозаври раптом завелись

Не треба бути вченим чи експертом
Щоб довести безсенсові думки
Я вірю в те, що мій Творець є Богом
І є біблійний погляд на життя

Мені всерівно в що ти віриш, в кого
Та 100% в тебе є душа
Яку турбує що ж там після смерті, яку їсть совість в скоєних думках

Десь емоційно скажеш: "хочу вмерти, мені не милий світ і ця земля"
Та тільки біль у тілі потурбує
І ти кричиш до Господа спаси

Як часто ми слова не контролюєм
І замість квітів сієм бур'яни
Можливо завтра, може навіть нині
Ти не попросиш прощення в батьків

Не зміниш думки чи заснеш у гніві
Когось осудиш, скажеш пару слів
Які поранень і залишать шрами
І враз новина спантеличить всіх про твою смерть

Тебе уже немає... букети квітів, хрест..
Ну от і все.. та це початок того що є вище
І ми усі до Господа прийдем
І не сховаєм жодне своє діло

Йому всерівно ким ми були тут
Важливо те чи жили ми по вірі
Чи розуміли хто такий Ісус
Чи не робили собі свого бога

І приліпившись до земних речей
Для нас гріхи були немов свобода
І ми хотіли в них побути ще

Чому так важко в боротьбі за святість і так легенько в бруд зробити крок
Тому що викликаєш в сатани ненависть коли ти любиш те що любить Бог

Мені незнати чим живеш сьогодні та все ж мій друже ми ідемо разом
Який б не мав ти релігійний погляд
Чи бог для тебе це як казка сон

Яким великим буде здивування
Коли тм станеш перед ним як є
Та оправдань нажаль тоді не буде
Там кожен сам за себе звіт дає

Якщо ми тут жили життям негідним
І всяку нечисть говорив язик нам милість Божа була не потрібна
То є зарплата пекло для таких

Це не маленькі скачуть чортенятка
Де милі ріжки з голови стирчать
Це остаточна і кінцева крапка
Де не сміються а від мук пищать

Мої слова лише мій страх за тебе
Глибока правда в Біблії живе
Вона покаже тобі шлях до неба
Покаже Бога в вічність проведе

Ти знаєш... час не вміє почекати
І я незнаю коли ти помреш
Та зараз можу ці слова сказати
Не став для Бога в свому серці меж

Не опускай його під свою планку
Не ти керуєш, він дає життя
Це не кремезний і жорстокий дядько
Який в твоєму розумі суддя

Що лиш чекає поки провинишся
І так скарає, щоб уже дійшло
Якщо сьогодні ти цього страшишся
То ти незнаєш хто насправді Бог

Поговори з своїм небесним татом
Лиш не формально, але так як є
Ти вже сьогодні маєш що сказати
Ти лиш схили коліна і молись
Він завжди жде тебе


#поезіяукраїнською #українськацерква #християнськівірші #вірші #пятидесятники #поезія #вічність #смерть #життя

свернуть