Свя́то Купа́ла (Іва́на Купа́ла, Купа́йла) — традиційне, дохристиянське свято східних слов'ян, старослов'янське свято, що після запровадження християнства відзначалося перед Різдвом Івана Предтечі. Прив'язане до сонцестояння, коли сонце перебуває в найвищій точці на небі, і, відповідно, найдовший день і найкоротша ніч у році. Християнізована назва свята включає ім'я Івана Хрестителя.
Квінтесенцією свята є вечірнє й нічне очищення за допомогою вогню й води — давня форма магічних дій. Одне з чотирьох головних свят сонячного календаря.
Купальські обряди та ігри дуже різноманітні, якщо враховувати усі територіальні відмінності. Загалом обряд проходить в такій послідовності: ставиться опудало Купала та/або Марени, навколо якого водять танки́ і співають пісні; розпалюється вогнище, через яке потім стрибають; розривають опудала; топлять у воді або спалюють їх; пускають вінки у воду; водять танки́ і співають усю ніч. Центральним об'єктом святкування слугує вогнище, причому подекуди вогонь для нього добували архаїчним способом — тертям дерева об дерево. Жанрове розмаїття текстів купальських пісень доволі широке — від заклинань зі звертаннями до сонця до ворожіння й сватання молодих пар.
