Текст:

І жінка з чорним, як земля, волоссям,
яку я знаю вже стільки років,
живе собі, не переймаючись зовсім,
поміж ранкового світла й вечірніх мороків.

Поміж заліза й гарячого листя,
поміж стін і пташиних криків,
поміж підземних русел, що переплелися,
поміж усіх своїх снів і фріків.

Вона ходить собі на стадіони й ринки,
ховаючи в куртці телефон і флягу.
І я готовий палити сусідські будинки,
щоби вона звернула на мене увагу.

Я готовий позбавити міста керування
і на портвейн перетворювати озерну воду,
лише б вона, згадуючи про моє існування,
писала мені листи про життя і погоду.

Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки,
лише б бути ближче до її ніжності й люті
і слухати її постійні байки
про те, з ким вона спить і кого вона любить.

Я вигадаю нові літери та розділові знаки,
я вб’ю всіх старих поетів, які ще щось пишуть,
щоби вона забувала про те, що могла знати,
щоби вона дивилася в темряву й слухала тишу.

Небо за її вікнами буде холодне й зелене.
Дощ буде заливати пам’ять її невичерпну.
Хай забуває про все.
Хай забуває навіть про мене.

Лише про мене хай забуває в останню чергу.

Дорогі глядачі, цей канал створено з метою популяризації української культури та літератури. Усі вірші, які використовуються у відео, належать своїм авторам та спадкоємцям. Перетворення цих творів на музичні композиції за допомогою штучного інтелекту є формою творчого переосмислення та поширення культурної спадщини.

Наше використання віршів не має на меті порушення авторських прав. Ми прагнемо надати нове життя класичним творам, підтримуючи інтерес до української поезії та поширюючи її серед ширшої аудиторії. Якщо будь-який правовласник має зауваження чи побажання, просимо зв'язатися з нами для вирішення питань у найкращих інтересах усіх сторін.

Дякуємо за розуміння та підтримку української культури!

#жадан #вірші #поезіяукраїнською #музика

свернуть