Попередні 3 частини про сусідів в селі можна переглянути тут: [ Ссылка ]
А зараз для вас 4-та частина "Про сусідів в селі".
Скільки б можна було зробити справ, аби не думка про те, "а що скажуть люди." Через цю думку, ми щось втрачаємо та трішки побоюємось виконати свої бажання. От що заважає кожному з нас бути самим собою і робити те, що в наших в думках? Давайте я відповім. Це думка оточуючих. А в першу чергу, нас оточують сусіди. І оточують непогано. Бо вони за нас краще знають, ніж ми самі за себе. Деяким людям добре не тоді, коли їм добре, а коли їхнім сусідам погано. І навіть буває доходить до такого, що з сусідами треба завжди радитись, як вам правильно жити. А ще скажу вам так: Бог бачить все, але сусіди ще більше. Тим більше, що зараз є інтернет... А інтернет для села - то страшна сила. Пощастило тим, кому зараз 50 років. Ну, нехай трішки менше чи більше. Так от, ці люди скільки фігні в молодості натворили, а доказів немає. Тому, що в той час не було інтернету. Ну то таке. А от до чого вже дійшло: мені телефонують родичі з міста і запитують, коли я вже виберу картоплю. Як думаєте, звідки вони знають, що в мене на городі ще не вибрана картопля? Це сусіди! Раніше був вислів "сарафанне радіо". Але це вже якось не воно, бо звучить більш на мові нашого ворога. Давайте просто скажемо українською - "радіо спідниця". Так оця радіо спідниця - це найбільша проблема для села. Люди не так цікавляться своїми справами так, як плітками про інших людей. І тут нічого не вдієш, бо своє ніколи не смердить, а тільки пахне. Кажуть, що дуже важко дивитися на уста, які не можна поцілувати. Та знали б ви, як вашко дивитися на пику, яку не можна натовкти. Хочу, щоб ви знали. Якщо від ваших сусідів давно нічого не чути, то це готується щось новеньке, про вас. Так що їжте, пийте, кохайте, робіть свої справи, але не викладайте це все в інтернет. Хоча від сусідів це не врятує. Одне ще хочеться сказати. Коли ваші сусіди позичили у вас гроші, то можете в той час жити спокійно, ніхто вас чіпати не буде. Бо поки вони вам винні, то ви для них недоторкана людина, немов депутат. Кажуть, що для душевної гармонії, потрібно вдома завести тваринку. Та я вас благаю, навіть жодна ферма не замінить вам тієї гармонії, коли у вас є сусіди. Навіть сміття виносьте так, щоб вони не бачили, бо ще подумають, що ви переїжджаєте. А ще, саме головне, що сусіди думають про вас так само, як ви про них, бо ви також доводитесь їм сусідами. І нехай, як би ми не думали один про одного, та без сусідів нікуди. Просто було б дуже сумно і ніякого "радіо спідниця". А вся причина є - в наших язиках.

свернуть