Учасники дискусії порушили широкий пласт проблем та питань щодо процесу реінтеграції Криму після його деокупації: побудова архітектури безпеки в регіоні для неповторення агресії, подолання наслідків мілітаризації населення тимчасово окупованого Криму, демографічну кризу на півострові, спричинену колонізацією громадянами РФ, комплексний вплив окупації на корінні народи Криму, а також питання притягнення до відповідальності колаборантів згідно з українським законодавством.
Таміла Ташева презентувала новий стратегічний напрямок роботи щодо першочергових кроків відновлення держави у деокупованому Криму.
Таміла Ташева: “До реінтеграції ми маємо готуватися зараз. Бо якщо деокупація не відбудеться завтра, то відбудеться післязавтра. У нас має бути готовий план цієї роботи”.
Також Постійна Представниця нагадала про Стратегію відновлення Криму після деокупації, представлену цього серпня на другому саміті Міжнародної Кримської платформи. Стратегія передбачає інвестиції у розвиток туризму: дорожню інфраструктуру та інтеграцію Криму у європейську мережу доріг, розвиток швидкісного залізничного сполучення тощо. Водночас Крим – регіон, який є домом одразу для трьох корінних народів: кримських татар, караїмів і кримчаків. Тож рішення щодо інвестицій в економічний розвиток півострова будуть стосуватися також проєктів, важливих для самих корінних народів.
Свою впевненість у невідворотності реінтеграції Криму висловила Весна Шкаре-Ожболт, а також поділилася хорватським досвідом реінтеграції.
Весна Шкаре-Ожболт: “Перший крок демілітаризації — забезпечення безпеки регіону, встановлення перехідної поліції. Далі — розмінування територій, реінтеграція громадських послуг, шкіл, системи охорони здоров’я та інших систем. Ще одне завдання — вибори, особливо місцеві. А примирення є найскладнішим кроком, воно досі триває в Хорватії уже 30 років”.
Пітер Вудард Гелбрейт спробував відповісти на питання про те, чим закінчиться російсько-українська війна.
Пітер Вудард Гелбрейт: “Я думаю, що остаточне рішення – це кінець Володимира Путіна. Найгірше для людини – це починати війну і програвати її. Мілошевич – архітектор війни у Хорватії та Боснії – помер у в’язниці, коли відбувалося слухання справи про його причетність до геноциду та воєнних злочинів. Тому поразку Путіна спричинять не переслідування від міжнародної спільноти. З ним станеться те ж саме, що з Мілошевичем – його власний народ обернеться проти нього, тому що ця війна коштує їм надто багато”.
Про втраченні Європою цінності та розчарування від бездієвості міжнародних організацій розповіла Аліна Фролова.
Аліна Фролова: “Ми маємо вирішити, що робити з Росією, коли вона програє цю війну. Тривалі часи Європа намагалася знайти спільну мову з РФ, але це не працювало. Ця війна поставила дуже багато запитань до міжнародних підходів щодо безпекової конфігурації та міжнародних стосунків. ООН, Червоний Хрест та інші міжнародні організації просто неспроможні діяти у цій ситуації”.
Рефат Чубаров звернув увагу учасників та гостей дискусійної панелі на усвідомленість дій російської окупаційної адміністрації, а також наголосив на важливості деколонізації Криму.
Рефат Чубаров: “Вони рано чи пізно покинуть Крим, але рф робить усе для того, щоб легалізувати своє незаконне перебування після звільнення півострову. Питання деколонізації як фізичного виїзду людей, які поселилися проти законів України і в тому числі порушивши міжнародне гуманітарне право – це є особлива умова гарантій для розвитку Криму з моменту відновлення державного суверенітету України над півостровом”.
Євгенія Кравчук наголосила на важливості вдосконалення механізмів, спрямованих на верифікацію свідотств про народження та смерть, реєстрацію втраченого, відібраного чи зруйнованого окупантами майна українських громадян.
Євгенія Кравчук: “Необхідно зробити інформаційну детоксикацію Криму — реінтеграція в нормальний український медійний простір, підтримка незалежних медіа, які будуть працювати в Криму”.
У рамках третьої панельної дискусії Еміне Джапарова поділилася своїм баченням формули неповторення “кримського сценарію”.
Еміне Джапарова: “Формула складається з трьох аспектів: історичного (вивчення історії Криму та засвоєння уроків минулого, осмислення історичних паралелей), політичного (затвердження права на самовизначення корінних народів України) та міжнародно-правового (взяття РФ відповідальності за скоєння злочинів, виплата репарацій та каяття російського народу перед українським)”.
