НА ЗЕМЛІ — МИР В ЛЮДЯХ ДОБРОЇ ВОЛІ!
«Слава Богові на висоті, а на землі – мир в людях доброї волі!» (Луки 2:14).
Обидві сторони зазнавали величезних втрат. Артилерійська канонада практично не припинялася. Від безперервних бомбових ударів німецьких військ здригалася земля. Протилежна сторона відповідала не менш інтенсивним вогнем. Ворогуючі армії розташувалися одна проти одної в окопах. Джо, 18-річний американський солдат, знеможено притулився до стіни щойно виритого окопу. Сонце сідало за горизонт. Закінчувався ще один день, а Джо усе ще живий. Був переддень Різдва 1943 року. На нього нахлинули спогади... Дім, мама, тато, його брат Том, сестра Елліс... Свіжоспечений яблучний пиріг, домашнє печиво, смажена індичка... Красиво упаковані подарунки, ялинка, усмішки, обійми... У каміні потріскують поліна... Гарячий шоколад... мир.
Однак у цьому кошмарі, який називався війною, йому в обличчя дихала смерть. Мир і доброзичливість були лише плодом його уяви.
На полі битви запанувала тиша. Повітря було свіжим і морозним. На небі, освітленому місяцем, виблискували зірки. І раптом він почув... Невже це насправді був спів? Можливо, слуховий обман напередодні Різдва? А може, це якась пастка? Звуки різдвяного гімну наповнили нічне повітря. І хоч слова були на німецькій мові, мелодії неможливо було не впізнати. «З радістю в серці Марія не спить, – гарне Дитятко у яслах лежить!»
На відстані кількох сотень метрів німецькі солдати встали в повний зріст і співали різдвяний гімн. Поволі обережно Джо став вилазити зі свого окопу. Він був глибоко зворушений. Емоції переповнювали його. І раптом він зрозумів, що не може більше стримувати себе. І Джо теж почав співати. «Тиха ніч, дивна ніч. Міцний сон все сповив». Інші американські солдати приєдналися до співу. І незабаром голоси, які кілька годин тому викрикували прокляття, тепер з’єдналися в славослів’ї. Дві ворогуючі сторони зійшлися разом. Солдати тиснули одне одному руки й усміхалися. Вони сміялися і співали. На одну ніч вони стали братами. Адже всі вони були людьми.
Стихли звуки стрільби. Припинилися бомбардування. У переддень Різдва мовчали артилерійські гармати. На короткий час вороги стали друзями. Різдвяний мир об’єднав, хай навіть на кілька коротких годин, дві протиборчі армії.
Якщо Бог зробив це тоді, чому Він не може зробити цього сьогодні? Якщо Бог зробив це там, Він, поза сумнівом, може зробити це тут. Різдво може стати часом примирення. Часом доброї волі, часом єдності. Нехай Князь миру наповнить ваше серце і допоможе вам стати вісником Його миру для оточуючих.
Матеріал був наданий "Радіо Голос Надії"
[ Ссылка ]...
