Old Ukrainian chant XVII-th century _ Український кант
("Про Почаївську Божу матір")
Вик: Василь Жданкін
*****
В 1661 році у монастирській хроніці почали списувати чуда, які діялися за посередництвом чудотворної ікони Божої Матері. Це була чудесна оборона Почаївського монастиря і церкви під час нападу турків і татар. У 1675 році турки і татари напали на Україну. Бусурменські ватаги, з наказу турецького султана Могаммеда IV, руйнували села й міста.
Люди збіглися до Почаєва з усієї околиці, шукаючи захисту перед неволею та вбивством. Турки й татари облягли місто та почали наступ на монастир. Облога тривала від 20 до 23 липня 1675 р.
Монастир не мав оборонних мурів, тільки був обведений високим дерев'яним парканом. Тому туркам не було трудно його здобути. Козаків і бійців не було багато в монастирських укріпленнях і тому оборона монастиря була майже неможливою. А на якусь відсіч чи поміч не було взагалі ніякого сподівання.
Однак, ані монахи, ані ті, що схоронилися до монастиря, не тратили надії на чудесну поміч Пресвятої Богородиці. Вони у своїх гарячих молитвах благали в Неї порятунку для церкви, для монастиря і для себе. Саме тоді турки розпочали нагальний наступ, щоб за одним ударом взяти і слабо укріплений, і слабо оборонений монастир.
Зранку, 23 липня 1675 р. розпочали турки наступ на монастир. В найкритичнішій хвилині наступу, коли здавалося, що неминуча заглада вже нікого не мине, монахи почали співати кондак: "Возбраній воєводі...", а за ними весь там зібраний народ заспівав цю прегарну пісню. І ось несподівано сталося дивне чудо! Небо розкрилося, Мати Божа явилася над монастирською церквою і розпростерла білий омофор над своєю обителлю. Коло Матері Божої, праворуч, стояв преподобний Йов Почаївський і молився. І турки, і наші люди бачили Матір Божу, але турки думали, що це звичайний привид і почали ще сильніше стріляти. Та стріли турецькі, що летіли на містечко, верталися до турків і ранили їх. Турецький полководець, щоб опанувати несподівану ситуацію, кинув усі свої резерви в наступ на монастир, та в тій же хвилині і турки, і татари, зчинили крик: "Чудо! Чудо!" Коли ж турки побачили Пресвяту Матір Божу, як Вона стояла на укріпленнях монастиря, настала страшна метушня і переляк серед наступаючих лав турків і татар. Наступ не тільки зупинився, але перемінився в страшну втечу. Турки й татари втікали навмання. Тоді оборонці монастиря вийшли на відкрите поле і кинулися в погоню за втікаючими турецькими і татарськими військами. Багато-багато мусульман полягло на полі бою, а рештки недобитків повернулися безславно до своїх.
